Горіх волоський (рос. орех грецкий) — Juglans regia L.

Багато видів волоського горіха, які ростуть на Україні, морозостійкі.

Серед їстівних продуктів доісторичної людини він грав велику роль, про що свідчать археологічні знахідки.

У скіфів це була улюблена їжа. Недаремно його називають деревом життя.

Плоди містять немало жирної олії та білків, які легко засвоюються організмом.

В недозрілих плодах міститься до 2,5 % вітаміну С, в зрілих його мало, але є вітамін Е, а в олії немало вітаміну А.

Зелений оплодень містить вітамін С, дубильні речовини та юглон.

У листі — гідроюглон, флавоноїди, аскорбінова кислота, у великій кількості каротин, летка олія.

Молоді листки та зелені неспілі плоди в народі застосовують при захворюваннях шкіри, цукровому діабеті, діатезі, рахіті, золотусі, ангіні, авітамінозах, атеросклерозі, як регулююче шлунково-кишкову діяльність та як глистогінний засіб.

Стиглі плоди вживають при підвищеній кислотності шлункового соку, а горіхову олію — при каменях в жовчному міхурі.

Препарат юглон використовують як неспецифічний засіб для лікування шкіряного туберкульозу, стафілококових та стрептококових захворювань шкіри та інше. Юглон виготовляється у вигляді-мазі суспензії або розчину.

Горіхи йдуть на приготування висококалорійної халви, ласощів. З молодих зелених плодів готують вітамінні концентрати, варення (у них зберігається до 90 % вітамінів).