Гірчиця Сарептська (рос. горчица сарептская) - Brassica juncea L

Зустрічається як бур'ян у посівах, коло жита, вздовж доріг в європейській частині колишнього СРСР, на Кавказі, в Сибіру.

Як олійна рослина культивується в південних районах колишнього СРСР. У насінні міститься до 47 % жирної олії, глікозид синигрин і фермент мирозин, інші речовини.

Рослина отруйна. Олія застосовується в хлібопекарському виробництві, в консервній, текстильній та миловаренній промисловостях, в медицині, косметиці та як адсорбуюча речовина. З порошку жмихів насіння готують столову гірчицю та гірчичники. Жмихи, після вилучення з них леткої олії, йдуть на корм худобі в суміші з іншими кормами.

Гірчичники і летка олія широко використовуються як подразнюючі та відволікаючі засоби. Лікарське значення препаратів гірчиці є результатом рефлекторних впливів, які виникають при подразненні шкірних рецепторів.

Для лікування при статевих розладах та при фізичному виснаженні застосовуються гірчичні ванни в суміші з м'ятою та аїром: 100 г гірчичного порошку 50 г кореневища аїру, 50 г м'яти заливають трьома літрами окропу, настоюють 10 годин. Увечері приймають 10—14-хвилинну ванну з гарячої (37—38 °С) води. На 15 літрів води додають три літри вищевказаного настою.